Конфлікт між сусідами, що мешкають на вулиці Очеретяній у Варварівці, триває уже майже вісім років. Як тільки родина Миколи та Людмили Заяців оселилася поряд із будинком (за 40 з лишком метрів) від сім’ї Миколайчуків, і стала займатися забоєм тварин… Сусідка одразу відреагувала на такі дії скаргою до Славутської районної державної адміністрації про те, що робиться це в домашніх умовах, під примітивним піднавісом, накритим шифером. Бойня, яку відкрили сусіди, ніде не зареєстрована, вода подається з колодязя насосом, миючими та дезінфікуючими засобами цей приватний забійний пункт не забезпечений.

Спочатку заборонили забій худоби

Перевіркою було підтверджено, що громадянин Заяць М.І., який раніше проживав у Славуті, є приватним підприємцем, торгує на ринку м.Славута. Згідно з ліцензією, він проводить забій свиней - в середньому 2-3 голови на тиждень і реалізує продукцію споживачам. Клінічний огляд свиней тут на той час проводився ветеринарними спеціалістами Славутської міської державної лікарні ветмедицини. Ну, а експертизу здійснювала лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи на ринку м.Славута.

Після перевірки скарги громадянину Заяцю М.І. було заборонено проводити забій свиней у пристосованому приміщенні та рекомендовано укласти договір із забійним пунктом, а також накладено штраф.

Далі скарги громадянки Миколайчук Н.В. майже слово в слово повторювалися. Адже нелегальний пункт забою тварин на вул.Очеретяній,35, за словами сусідки, продовжував діяти. Хоча, підтверджень цього перевірки ні від ветеринарної служби області, ні від інших інстанцій не констатували. «Слідів забою сільськогосподарських тварин не виявлено», - такою здебільшого була їхня відповідь на звернення жінки. Та ще й інші сусіди підтверджували те, що вони «ніяких наявних ознак забою тварин не спостерігають й… претензій до Заяця М.І. не мають».

Новий виток конфлікту спричинив котел

Конфлікт почав загострюватися, відколи Заяць М.І. у прибудованому приміщенні встановив котел, димар якого не перевищував гребеня даху. Сусідка почала нарікати на те, що весь їдучий дим поширюється в її обійстя, шкодить її здоров’ю та членів її родини.

Представники головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області перевірили факти і зобов’язали власника усунути недоліки. Заяць М.І. після того одразу замовив матеріали для реконструкції димаря. Адже держслужбовці, які виїхали на місце, нагадали йому, що згідно зі ст.104 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Здорове довкілля потрібне обом сусідам

Безумовно, кожна фізична особа, як гласить ст.293 Цивільного кодексу України, має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Знаючи свої права, жителька села Миколайчук Н.В. ще багато разів зверталася в усі екологічні, ветеринарні служби, в головне управління Держпродспоживслужби України у Хмельницькій області. Вона нарікала знову про несанкціонований забій свиней. Її непокоїв дим, що виходив із димаря сусудів.

Та найбільше хвилювалася жінка, що через дії сусіда погіршувався стан її здоров’я та членів її родини. Звернення Миколайчук Н.В. розглядали відповідні органи, які уповноважені здійснювати державну політику в сфері ветеринарної медицини. А ті приїздили у Варварівку, обстежували домогосподарство Заяця М.І., складали відповідні акти та приписи й рекомендували громадянці оскаржувати прийняті ними рішення та дії у судових інстанціях. Щоправда, до суду не доходило...

Факти звинувачень не підтверджувалися

Тим часом «мирного врегулювання» конфлікту між сусідами так і не відбувалося. У скаргах Миколайчук Н.В. щоразу наголошувалося, що сусід і надалі проводить забій свиней, результатом чого є постійний запах від смаління, дим від копчення, шум, створення несприятливих умов для проживання її сім’ї. Поширену відповідь на всі зауваження скаржниці надав у березні п.р. начальник головного управління Держспродспоживслужби у Хмельницькій області Грушко В.П. Комісійне обстеження дворогосподарства Заяців показало, що тут дотримуються всіх ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів та подвірного забою тварин.

Ось що з цього приводу стверджує Наталія Миколайчук (фотографуватися відмовилась):

«Мені шлють ці відписки, що все в нормі, а сусід нібито займається забоєм тварин відповідно до встановлених норм і правил». То чому тоді різко погіршується здоров’я моє, мого чоловіка (якому вже ампутували одну ногу), внука?! Коли від сусідів поширюється дим і сморід, у нас голова паморочиться, не можемо вікон навіть влітку відкрити – сидимо в задусі».

Приватний підприємець Микола Заяць на такі нарікання лише розводить руками (фотографуватися відмовився):

«Ніякої шкоди довкіллю та й нашій сусідці ми не заподіюємо. Вона ж бачила в нас систему крапельного поливу садка, а каже, що саме звідси до неї поширюється якийсь смердючий дим. То чи можна всерйоз сприймати такі речі?! Ми вже багато років живемо під постійним тиском перевірок скарг сусідки, яка всі свої біди списує на нас. Але ніякої шкоди довкіллю (та й сусідам!) ми не чинимо – навпаки, обоє з дружиною прикрашаємо нашу садибу, садимо квіти, овочі, фруктові дерева. Їх на варварівській піщаній землі вирощувати дуже нелегко. Та й на підприємницьку діяльність, якою займаємося, у нас є всі дозволи і ліцензії. Переконаний, якщо є проблеми в сім’ї Миколайчук Н.В. зі здоров’ям членів родини, чи в неї особисто, ми до того ніякого відношення не маємо. Допомогти в такій ситуації можуть лікарі та Бог. І ми бажаємо всім здоров’я!»

Староста сіл Варварівки і Голики Славутської міської територіальної громади Василь Конченко, з яким ми уже втретє (за участі Миколайчук Наталії) відвідали сусідів на вул.Очеретяній у Варварівці, обійшли сад і невелику присадибну городню ділянку подружжя Миколи та Людмили Заяців, констатував наступне:

«На жаль, конфлікт між Миколайчук Н.Р. і Заяцем М.І. в нас склався дуже затяжний, багаторічний. Це протистояння триває майже 8 років! На місце «подій» виїздило багато перевірок від різних служб – і екологи, і ветеринарні комісії, й поліція, і представники Держпродспоживслужби. Не кажучи вже про державних службовців від колишньої Славутської РДА та Славутської міської ради, до якої у 2018 році приєдналася наша Варварівська сільська рада.

Я працював сільським головою тут із 1998 року, вже третій рік очолюю старостинський округ. Але не пам’ятаю, щоб такими обтяжливими й довготривалими були конфлікти між мешканцями села. Ну, всякого буває – десь за межу посваряться чи з іншого приводу. Але через певний час дивишся – люди знаходять порозуміння, усвідомлюючи, що життя людське дуже коротке і не варто його витрачати на сварки, образи та зло. Хотів би, щоб і на вулиці Очеретяній запанували мир і злагода».