При дорозі між полями дрімали спориші. Вечір блукав селом, а небо з ласкою дивилось, коли вони зустрілися очима – і потонули в них. Отак жили по сусідству, дружили, гралися разом, у школу однією стежиною прямували (тільки в різні класи). І раптом…. На серці в Ольги та Романа ромашки зацвіли, а серця щирою взаємністю засвітилися

Сімейні радощі

Кохання Ольги Кулеші та Романа Каганюка принесло щастя у родини. Згодом Оля заочно закінчила в Києві Європейський університет. Роман після армії працював у військовій частині. Незабаром чорняве хлопченя звеселило оселю. Саша дибав малесенькими ноженятами, ще не знаючи, як пощастило йому народитися в дбайливій, гарній сім’ї.

Вони разом уже 18 років. Олександру скоро буде 16. Він – студент фармакологічного факультету Шепетівського медичного коледжу. І є в нього вдома маленька принцеса – сестричка Полінка. Їй лише 5 рочків, та вона заповнює всі будні радістю, сміхом і галасливістю.

- Моя сестричка - це маленьке диво, - каже Саша. - Це промінчик весни, сонечко, що зігріває душі.

Так, Ольга і Роман виховують двоє діток, доглядають бабусю Валю. А вона не може натішитися правнуками: гомінкою Полінкою і чемним Олександром. Зі щебетушкою вчить віршики, букви, цифри. А коли збираються дві родини, то святковість наповнює усі куточки затишної оселі.

- Я люблю приходити в гості до тітки Олі та дядька Романа, - щиро каже восьмикласниця Аня Халупко. - Відчуваю їхню любов, доброту. В оселі у них завжди панують чистота і спокій. Мені приємно гратися з Полінкою, слухати пісні разом із Сашею.

Щоденні турботи

Чим живе сільська сім’я? Буденними турботами, вихованням дітей, організацією відпочинку, поїздок у великі міста. Роман – поважний сім’янин. Він вважає, що справжній батько той, в якого сім’я - на першому місці. Він вчить дітей відповідальності, терпінню, чесності та вірності. Сам – душа родини! Жарти українські так і сиплються з його вуст. Любить риболовлю й тихе «полювання» за грибами. А руки має які вмілі: все у них виходить, все вміють вони. Свої здібності татусь охоче передає синові.

Ну, а Ольга - справжня берегиня, - дбає про всіх домочадців. Саша зізнається: «Мама завжди мене підтримує й намагається допомогти, навчити. Вона - найкраща, дбайлива і ніжна». А от маленька Полінка й собі щебече: «Моя мама красива! Вона їсти готує смачно. А ще вона мені пісеньки співає...»

Виявляється улюбленим заняттям маленької дівчинки є миття посуду, а Олександр захоплюється комп’ютером.

Добрі справи

Нещодавно наші герої зробили добру справу - разом із сестрою Вітою відкрили власний магазин «Затишок» у мальовничому куточку Цвітохи – Рудні. До послуг покупців тут тепер є різноманітні продукти, предмети щоденного вжитку. Морозивом можна поласувати, вгамувати спрагу холодною водою, попити пива з друзями, купити ковбаску на вибір.

«Ми вдячні родині Каганюків за можливість все купити в затишному магазині. По-перше, вони навели порядок навколо, пообрізали дерева, очистили територію від непотребу, пофарбували. По-друге, задовольняють потреби всіх мешканців необхідними товарами», - каже жителька Лідія Паламарчук.

Так, це правда. І перші абрикоси, і полуниця, і черешні, а тепер і кавуни - все тут є в достатній кількості. Помідори, огірки радують очі. Не треба їхати за ними на ринок до Славути чи деінде. І ціна помірна. Щоднини, прямуючи в магазин, радію, коли бачу 90-річну Валентину Семірякову, маленького сусіда Сашу Савчука, пенсіонерку Галину Карпюк, працелюбну Ганну Марушкевич, веселого Назарія Стефанишина чи студентку Аню Бандуру. Вони із задоволенням заходять до магазину, де їх чекають гостинні продавці.

Чи все легко складається у молодих підприємців? Звісно, що ні. Проблеми існують, як і у всіх. Треба постачати і приймати товари, розпаковувати та розкладати їх, оформляти цінники з інформацією про товар, продавати, забезпечувати зберігання його та ін. Але це неважко у порівнянні з тими ж вимогами газовиків, електриків, міліції, податкової, пожежників… Перевіряючих у нас, як завжди вистачає!

Чи не шкодуєте, що витратили скільки коштів, а хтозна, чи вони повернуться? – запитую господарів магазину.

- Звісно, ми не чекаємо швидких прибутків. Але надіємося, що асортимент товарів приверне увагу людей, щоденний виторг збільшиться, й ми побачимо плоди своїх фізичних та матеріальних затрат.

Жити по-новому

Приємно говорити з молодими підприємцями (обом їм нині до сорока років). У них попереду - все життя. І обов’язково будуть успіхи, бо вони – оптимісти, бо вірять у завтрашній день України.

Ми пробуємо жити по-новому, підсумовує нашу розмову господар. - Не хочеться їхати за кордон, піднімати там промисловість, економіку. Потрібно вдома, на рідній землі, дбати про свій край, рідну державу, про майбутнє дітей.

…Вечір ніжив усе навколо, заколисував ліс. Садок захлинався духмяним квітуванням. Сім’я спостерігала, як хмари мостилися спати, як вітерець прилизував свого чуба, як тиша оповивала хату.

Ольга і Роман Коганюки, здається, не відчувають плину років. Вони все такі ж молоді, як 18 років тому. Літо їхньої любові та злагоди, добра і дитячої радості триває...

Тож побажаймо чудовій родині сонячної радості на все життя, успіхів у щоденних справах, багато-багато щасливих миттєвостей в оточенні дітей. Хай те добро, що є у їхніх серцях, повертається до них! Нехай жартівливе й мудре слово Романа, виважені думки Ольги, сучасне бачення вимог часу Олександра і безтурботливе щебетання Полінки зіллються в одну ріку щастя, з яким сім’я прямує у своє майбутнє на рідній землі.

Тамара КУСОК, с.Цвітоха.