Найцікавіші думки дописувачів «Трудівника Полісся» тепер будуть публікуватися ще й на сайті Славута.City. Наша газета «Трудівник Полісся» впродовж 30 років Незалежності була і залишається для всіх жителів міста Славути та інших населених пунктів Славутчини, включаючи м.Нетішин і села, які належать до Нетішинської міської громади, відкритою для обміну думками, поглядами на суспільне життя та проблеми, які їх хвилюють. Ось які думки висловили наші славутчани до 30-річчя Незалежності України. Наша трибуна відкрита і для Вас!
Україна наша багата, а жити в ній тяжко
За 30 років Незалежності України виросло в нашій державі покоління нових людей. І виникає питання: чому ми, народ, який досяг Незалежності при такій потужній економіці, живемо, як відсталі африканські держави? Чому терпимо 30 років розруху? Адже в Україні на зорі Незалежності було все: заводи, фабрики, колгоспи...
Грабували Україну всі
При першому президенту пішли з «кравчучками» і на зарплату одержували на складах макарони, капусту та що завгодно. Другий президент почав прихватизацію, ввів ваучери і почав ліквідацію колгоспів. Я колись писала, щоб депутатка Катерина Ващук, яка почала знищувати село, встала на Страшний суд і подивилася, до чого довели Україну. Так швидко розграбували все, зруйнували колгоспи, а люди в селах на це спокійно реагували.
Тепер дійшло до того, що роботи в селі немає, землю ніби й дали, її навіть продати можна, а селянин без землі – що хата без дверей. Ну, а промисловість як нищили! Скільки було підприємств – і все йшло під ніж. Одні наживались, розвалюючи, а інші спостерігали, дивуючись, що твориться.
І ось в 2004 році народ вибухнув. «Ющенко, Ющенко!» - кричали всі. Люди повірили в месію. Обрали президента. І знову обман! Обрали людину-патріота, але слабовольну, слабохарактерну, м’якосердечну.
І так ми вже 30 років хитаємось з боку в бік без усвідомлення того, яка ми держава, куди йдемо. Людей залишили напризволяще! Бізнесмени, які прихватили промисловість за папірці, вирішили, що люди від безвиході будуть працювати за копійки. Хіба уявляли вони, що бідність пожене людей з країни, а в селах залишаться лише пенсіонери?!
Чому ми такі бідні?
Скажу відверто, я просто вражаюся тим, наскільки ж у нас багата держава! 30 років її грабують, знищують всі, хто приходить до влади, і досі є що дерибанити. Згадалось, коли будувалась в Нетішині атомна, то поляки, які приїздили до нас на роботу, скупляли у нас все, що можна було вивезти. А тепер наші люди повиїжджали в Польщу і батрачать на поляків. Бо вижити в Україні практично неможливо! На чудових чорноземах, на наших прекрасних землях ми картоплю завозимо, цукор купуємо чужинський незрозумілої якості втридорога. Та який продукт не візьми, все незрозуміло як і ким зроблено. Усе – заради наживи! Мільйонери в Україні ростуть, як гриби. І життя стає все складніше й тяжче. Де б не зустрівся з людьми, розмова зводиться до одного: знищує влада Україну на догоду невідомо кому.
Тамара ГОВОРКОВА, с.Улашанівка.
