Найцікавіші думки дописувачів «Трудівника Полісся» тепер будуть публікуватися ще й на сайті Славута.City. Наша газета «Трудівник Полісся» впродовж 30 років Незалежності була і залишається для всіх жителів міста Славути та інших населених пунктів Славутчини, включаючи м.Нетішин і села, які належать до Нетішинської міської громади, відкритою для обміну думками, поглядами на суспільне життя та проблеми, які їх хвилюють. Ось які думки висловили наші славутчани до 30-річчя Незалежності України. Наша трибуна відкрита і для Вас!
Мати-й-мачуха – це не про Україну
У повсякденному житті є безліч ситуацій, коли вже дорослі діти стоять перед нелегким вибором, кого вважати своєю рідною матір’ю: ту, що народила, чи ту, що виховала. А якщо подивитись на ситуацію дещо ширше, у державному масштабі, то виходить, що цілі покоління українців стоять перед подібним вибором: яку ж країну вважати своєю матір’ю – СРСР, у якому народились і виховувались, чи порівняно молоду незалежну і суверенну Україну, якій сповнюється лише 30 років? Хочу тут одразу ж зробити ремарку: а чи тридцять?! Адже українська історія сягає в сиву давнину і не вимірюється трьома десятиліттями!
Справжні українці пам’ятають історію
Протягом століть ми не раз здобували і втрачали свою державність, були штучно розділені агресивними сусідами, представляючи частини різних імперій. Нас примушували забувати свою мову, звичаї та віросповідання. Але ми не здалися...
Якщо хтось вважає своєю матір’ю пресловутий СРСР і Радянську Україну, то чому та матір безжально рубала у 20-х роках минулого століття своїх дітей - січових стрільців, УНРівців, які стали на захист своєї Вітчизни, й викореняла віру в Бога, руйнуючи святі храми та переслідуючи й мордуючи священників?
Чому вона, та клята матір, у 30-х роках минулого століття силоміць відбирала в українців нажите важкою працею майно і мільйони (чуєте, мільйони!) наших співвітчизників морила голодом та катувала в сибірських таборах смерті?
Чому вона у 40-х роках минулого століття, захопившись поділом світу, спільно з гітлерівською Німеччиною, розв’язала найстрашнішу і найкривавішу в історії людства Другу світову війну? Вона безжально кинула в її горнило, знову ж таки, мільйони(!) українців, цинічно заявляючи, що чим більше «хохлів» потоне у Дніпрі, тим менше потім їх доведеться вивозити у вагонах до Сибіру (за словами маршала Г.Жукова). Ще через майже сім десятиліть заявила, що перемогу в тій війні СРСР здобув би і без українців (за словами В.Путіна).
Чому та матір у 50-ті роки минулого століття продовжувала підло вбивати на наших теренах своїх українських дітей, захисників України – воїнів УПА, приписуючи їм власні злочини та примушуючи підростаюче покоління плювати на їхні святі могили?
Чому в 60-х і 70-х роках минулого століття вона гарячково обплутувала своєю утопічною ідеологією світ, посилаючи зі зброєю в руках у найвіддаленіші його куточки українців, гноїла в тюрмах і психлікарнях цвіт нації, видатних українських діячів культури та мистецтва, нашу українську еліту?
З недалекого минулого
Чому вона відмежувалася від усього світу отією залізною завісою, аби злиденний громадянин Країни Рад не бачив, якого високого ступеня розвитку досяг рівень життя у цивілізованих країнах, що відкинули облудну марксистсько-ленінську теорію й соціалістичну систему господарювання з її горезвісною плановою економікою? Чому за тією залізною завісою вона приховувати свої злочини проти людства і людяності?
Тоді вона, та клята матір, ліпила з мене маленького гвинтика своєї системи, напівголодного й злого на увесь світ «гомосоветикуса» без роду-племені та національності, манкурта, такого собі булгаковського Шарікова, аби остаточно витравити дух вільнолюбства і одвічну мрію жити у власній державі.
Чому в 80-х роках того ж таки минулого навіть не століття, а тисячоліття, замість урочисто обіцяної з високих трибун побудови комуністичного раю, вона заходилася гарячково шукати виходи з глибокої політичної та економічної кризи, ініціюючи то Продовольчу програму, то боротьбу з нетрудовими доходами, то політику «закручування гайок» з масовими облавами лазень, перукарень і кінотеатрів у пошуках злісних порушників трудової дисципліни? Зрештою, закономірно репнула, мов гнилий гарбуз, без пострілу навіть паршивенької гвинтівки-трилінійки, «подарувавши» наостанок світові та Україні наймасштабнішу техногенну катастрофу на Чорнобильській АЕС!
Нагальні питання сьогодення
Чому нині вона ніяк не може змиритися з нашою державністю і Незалежністю, вважаючи розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою? Чому, кованим чоботом вибивши двері у нашу світлицю та захопивши й окупувавши частину нашої території, продовжує підло вбивати українців? Бо не її, московської імперії, ми, українці, – діти? Та й вона, московська імперія, нам не рідна мати!
Однозначно – НІ! Отож любімо, цінуймо та шануймо свою справжню українську Матір, бо вона у нас одна! Вивчаймо її справжню, не спотворену чужинцями історію, бо ще однієї втрати своєї Матері наші нащадки нам не простять! Надто багато крові протягом століть пролито й нині проливається за неї!
P.S. Основну загрозу нашій державності й Незалежності я особисто нині вбачаю у підпорядкуванні значної частини нашого духовенства так званої УПЦ Російській Православній Церкві держави-агресора. Значна частина вірян УПЦ, на превеликий жаль, не в змозі відділити божественне зерно від облудної полови проповідей промосковських попів, які й досі вважають Україну частиною московської імперії, наших українських воїнів – братовбивцями армії РФ, а Вселенського Патріарха Варфоломія, який подарував нам Томос, публічно принижують і зневажають.
Андрій ЩУРИК, с.Ганнопіль.
