Нині «Укрпошта» готується до впровадження пересувних відділень. В зв’язку з цим, ми вирушили в рейд, щоб побачити, чи готові до реформування самі поштарі. Немало емоцій викликали зустрічі з ними. І хоч дуже не хочеться говорити про негативне, все ж мусимо висвітлити ту «голу» правду, яка не додає оптимізму нікому...
Великий Правутин
Посеред села тут стоять нині дві кумедні постаті українців, виготовлені із тюків соломи. Вони звеселяють центр населеного пункту, найбільше віддаленого від Славути. І взагалі, скільки б не приїздив у Великий Правутин, відчуваєш тут особливий, патріотичний дух його мешканців. У великій мірі сприяє цьому ФГ «Обрій», очолюване Сергієм Васильчуком, - усі дороги тут ведуть, як кажуть жителі, до нього, як до людини, відданої рідному селу. А отих українців, як почули ми, виготовила його дружина Марія.
На пошті у Великому Правутині нині трохи похмуро – начальник Юлія Стрельцова і листоноша Таїсія Гаврилюк (яка обслуговує Малий Правутин) готуються до роботи в нових умовах. Проводять передплату газет і журналів, торгують всілякими смаколиками та іншими товарами. Юля Олексіївна каже, що люди люблять приходити у відділення та й охоче читають газети і журнали, особливо старше покоління. Як же їх залишити без преси? От і стараються жінки вже тепер оформляти передплату, зокрема на наш «ТП».
Манятин
Можливо, пошта, яка приїде з 1 грудня нинішнього року в села на машинах особисто обслуговуватиме людей у дворах, й приживеться в нас. Інші області вже пройшли це випробування – в населені пункти там, кажуть, своєчасно доставляються і газети, й пенсії, й все інше. Але, завітавши, в Манятинське відділення зв’язку, яке очолює Зоя Рабченюк, були вражені побаченим.
Уявіть собі недобудовану з 1992 року споруду чи то клубу, чи ще чогось!.. Вхідних дверей тут ніхто й не думав встановлювати. «Взимку коридор снігом замітає так, що не можу двері до себе відкрити, - каже Зоя Леонідівна. – Опалення ніякого… Але й у таких умовах не знаю, чи допрацюю до пенсії. Більше 34 років очолюю відділення. А тепер ось маю попередження облпошти, що буду з 1 грудня звільнена...»
Ще про одну проблему з болем говорила Зоя Рабченюк – у Яблунівці, яку вона обслуговує, закрили недавно лікарню. Отож, більше 100 людей залишились в окрузі без роботи…
Коли ми обмовилися про передплату преси, то жінка запевнила, що, як добросовісний працівник поштового зв’язку, зробить усе можливе, аби не залишити жителів Манятина і Яблунівки без «Трудівника Полісся». В Манятині газету нашу люблять, отримують її до 50 родин. Сподівається Зоя Леонідівна, як завжди, і на підтримку знаного фермера Сергія Степановича Конончука.
Берездів
Як вилюднює й красивішає з кожним роком центральна садиба Берездівської ТГ, ми не раз писали на сторінках нашої газети. А от про пошту – ні. Застали тут в очікуванні машини начальника відділення Надію Корнійчук, листонош Єлизавету Корсун та Ольгу Харчук. Вони обмінялися інформацією з життя пошти і села.
Бо таки є над чим замислитися. У населених пунктах залишилися ж здебільшого люди пенсійного віку, які звикли, що бодай поштарі час від часу відвідають їх – то газету принесуть, то якісь продукти, замовлені ними, то пенсію… «Нашим людям потрібне живе спілкування», - обмовилась одна із листонош. І ми погодилися з нею. Тепер, коли на Славутчині залишилися лише територіальні громади (вже й РДА і районної ради немає!), об’єднують людей хіба що поштарі та наша газета «Трудівник» єднає всіх жителів краю в одну велику родину! Наприклад, у селах Берездів, Модестівка, Селичів, Зубівщина нас читають майже в 100 оселях. А наступного року, як пообіцяли поштарі, число передплатників обов’язково зросте.
Дяків
Поштове відділення у цьому селі знаходиться в колишній конторі колгоспу над шляхом Берездів-Славута. Допоки не привезуть сюди пошту, воно нагадує, швидше за все, невеличкий магазин, де можна придбати все, крім… газет і журналів. Та в цьому немає вини начальника відділення Світлани Бондарчук. Вона працює тут лише два з половиною роки, полюбила роботу з людьми. Раніше обслуговували жителів Дякова і Красносілки разом із Ольгою Кондратюк. А тепер, коли та пішла в декретну відпустку, пані Світлана старається справлятися сама.
Треба ж рознести пенсії майже 95 людям, багато хто передплачує і «Трудівник». Приємно було почути від жінки гарні відгуки про нашу газету. Пані Світлана запевнила нас, що, незважаючи на реформування пошти, яке чомусь вирішили провести під час передплати періодики, людям буде оформлено ті видання, які вони побажають отримувати в новому році. Ми ж наголосили, що газета «Трудівник Полісся» буде обов’язково доставлятися читачам – редакція триматиме постійно це питання на контролі!
Ганнопіль
Оскільки ми свої відвідини поштарів Славутчини розпочали з віддалених сіл – Правутинів і Манятина, то в Ганнопіль прибули вже в таку пору, коли сюди була доставлена свіжа пошта. Чимало різних газет і журналів побачили на сортувальному столі...
Сумлінно працюють тут Тетяна Михальова у Ганнополі, Валентина Самчук у Глинниках, Валентина Семенюк у Соснівці, Галина Ковальчук у Досіні та Наталія Козінчук у Хоростку. Керує відділенням нині Світлана Коцюк, яка до цього працювала в місцевому господарстві «Дніпро».
Нам сподобався настрій ганнопільських поштарів – вони не занепадають духом і вірять, що керівництво Ганнопільської ТГ, очолюваної Маргаритою Медведюк, подбає про те, щоб пошту в селі не закрили. Обіцяє Маргарита Іванівна, сказали жінки, надати їм комп’ютера, допомогти опанувати нову техніку в повсякденній роботі. Час того вимагає!
Бо ж люди дуже чекають своїх поштарів і тих добрих вістей, які вони розносять. В тому числі й від «Трудівника Полісся».
Губельці
Найемоційнішим вийшов наш діалог із начальником Губелецького відділення поштового зв’язку Оксаною Косік. Уже 28 років ця мила за своєю природною вдачею і за сумлінним ставленням до роботи жінка віддала пошті. А тепер тримає в руках попередження, що її «посада буде виводитися із чисельності штату», й не знає, що це відбувається.
- Хіба не можна було нас усіх якось зібрати, по-людськи вислухати, а не рубати по-живому?! – обурюється Оксана Володимирівна. – Ось ви приїхали, хоч поцікавились тим, як ми нині почуваємося, й то на серці полегшало. А то передали цього листа і все. Ще й приписали в кінці: «вакансії в інших регіонах не пропонувати чи пропонувати», щоб ми самі вказали це. Ну, хіба треба так знущатися над людьми?!
Ми подивилися на повідомлення про звільнення, вручене О.В.Косік, і очам своїм не повірили. Виявляється, в «Укрпошті» навіть начальники відділень зв’язку нині працюють хто на 0,44 ставки (як у Берездові), хто – на 0,3 (як в Губельцях) і т.д.
- А що з тією пересувною поштою буде, ніхто не розповідає, - дивується Оксана Косік. – Хоч би з головами територіальних громад порадилися. Можливо, знайшлася б якась підтримка від них? Душа болить і серце ниє, як подумаю, що до людей, які за стільки років звикли до нас, поштарів, уже ніхто з нас в хату не зайде...
Газету «Трудівник Полісся», як сонечка, люди ждуть! Оксана Володимирівна запевнила, що докладе всіх зусиль, аби впродовж жовтня-листопада оформити передплату «ТП». Відкладати нікуди! А нам хочеться вірити, що таких поштарів, які дуже уболівають за справу, керівництво пошти все ж залишить на місцях, якщо вони матимуть гарні показники з передплати періодики і буде що носити в поштових сумках.
