«Ми хочемо, щоб залишили наших поштарів!» -

заявляють жителі багатьох сіл Славутчини, почувши про те, що «Укрпошта» запускає роботу пересувних відділень. Натомість в «Укрпошті» запевняють: тепер листоноші пересядуть із велосипедів у новенькі авто. Хоча, не кажуть, які листоноші – свої чи чужі?

Якщо у сільських відділеннях залишать хоча б по одній місцевій поштарці, яка добре знає і людей, і місце розташування адресатів, то ще куди не йшло, - реформування пошти та адаптація до нових умов обслуговування відбуватимуться менш болісно, кажуть люди.
У протилежному випадку чи не стануть «точки присутності пошти» точками відчуження? Ну, не будуть же селяни щоразу збігатися до тих машин, які приїдуть один або два рази в тиждень у кожен (так обіцяють!) населений пункт, щоб отримати послуги пошти! Є ж іще об’єктивні реалії: коли людина нездужає або просто не може вийти з хати… То кому тоді вручать її газети чи посилку? Чи не доведеться жителям сіл із запізненням на тиждень або й більше очікувати свою пенсію та кореспонденцію?
Саме ці болючі питання звучали у тих сільських відділеннях зв’язку, де ми завершували свій рейд до поштарів сіл Славутчини.

Миньківці

До цього села ми приїздили двічі. Бо у начальника відділення зв’язку Орислави Сопіжко (на фото) захворіла дитина, і жінка перебувала з нею в ізоляції. Нині пошта у селі працює три дні в тиждень (вівторок, четвер і п’ятницю) з 9 по 15 годину.

Обслуговує жителів Миньковець, Романін і Шевченка. А що буде, коли закриють стаціонарне відділення? Навіть досвідчена поштарка Лілія Олександрівна Кирилюк (на фото), яка випадково зайшла сюди під час наших відвідин (вона нині працює комірником у місцевому ліцеї), не може уявити отой новий формат роботи «Укрпошти» в Романінах, які вона особисто обслуговувала. Там же навіть Інтернет не діє! А щоб кудись по мобільному додзвонитися, то треба людині вилізти хоча б на драбину…


- У нас на пошті завжди людно й весело – всі сільчани сюди сходяться, - каже Орислава Віталіївна. – Поряд зі мною трудиться сумлінно листоноша Дарина Школьна (на фото).

Більше 20 років віддала пошті Наталія Косік. Ми завжди старалися виконувати плани і з передплати друкованих видань, і з надання інших послуг. А нині люди дуже незадоволені, що пошту в селі закривають, неохоче передплачують газети і журнали, бо не впевнені, що їх своєчасно доставлять оті пересувні відділення.
Ми переконували миньковецьких поштарів, що такі відділення вже працюють успішно в 7 областях України, і зміни в роботі «Укрпошти» спрямовані на покращання обслуговування людей (як нам з ентузіазмом розповідав під час Всеукраїнської онлайн-наради редакторів друкованих ЗМІ, організованої НСЖУ, генеральний директор Ігор Смілянський). Але ніякого «вогнику» в їхніх очах не побачили. Лише коли запевнили, що редакція «Трудівника Полісся» сама контролюватиме доставку газети читачам, жінки трохи підбадьорилися й запевнили: «То ми так і казатимемо людям, щоб вони передплачували свою улюблену місцевому газету й не хвилювалися. А ще добре буде, якщо ви збільшите в «ТП» площу приватних оголошень – вони людям дуже потрібні». Ця пропозиція нам сподобалася, й ми вирішили запровадити в газеті найближчим часом, щоб продовжити в 2022 році, спеціальну сторінку «Славутські оголошення».

Мирутин

Начальник тамтешнього відділення зв’язку Тамара Соколець (на фото) нас порадувала: повідомила, що за індексом «Щасливої пори» у Мирутині та Плосці вже оформили передплату на наступний рік 26 наших постійних читачів. Тепер передплата триває за іншим індексом, адже «Трудівник Полісся» полюбили багато жителів сіл. А працює тут листоношею ще Ніна Йосипівна Косянюк.
Жінки не вірять, що пересувне відділення зможе за дві години доставити кореспонденцію, надати всі послуги, як це передбачається новим проєктом «Укрпошти», для жителів Мирутина і Плоски. Обіцяють же доїхати до кожного двору, газети і пенсію вручати з рук в руки, приймати посилки, продавати продукти харчування, ліки, поповнювати рахунки мобільного зв’язку, брати оплату за електроенергію, газ та інше.
- Є в нас такий уродженець села як Микола Васильович Мосіюк. Ото вже він – справжній друг вашої газети, - сказала Тамара Іванівна. – За життєвими обставинами чоловік недавно виїхав у місто Липовець Вінницької області, а мене попросив надсилати йому щомісяця всі випуски «Трудівника Полісся». І гроші на передплату-2022, сказав, вишле… А ось Василина Василівна Зінчук цьогоріч замість «Пульсу» оформила «Трудівника». Багато літ залюбки передплачують і читають «ТП» Катерина Олексіївна Зайчук, Лідія Леонідівна Мартинюк, Галина Савівна Борей, Людмила Василівна Матюшко, Антон Микитович Козлюк, Галина Василівна Степанюк та інші жителі. На жаль, вчителі Мирутинського ліцею до передплати газет ставляться байдуже – мабуть, більше «сидять» в Інтернеті…
- Чи могли б особисто Ви обслужити два села, якби Вас залишили для роботи в пересув- ному відділенні? – запитали ми Тамару Іванівну й почули у відповідь впевнене «Так». Нам здалося, це є останньою надією жінки залишитися на роботі. Бо працює вона таки на совість!

Малий Скнит

До поштового відділення цього села ми потрапили саме в той час, коли сюди прибула поштова машина. Приємно було бачити чималий оберемок свіжого «Трудівника Полісся», який тут із великим задоволенням (як сказали поштарі) читають мешканці Малого Скниту, Клепачів і Шатерників.


- Є в нас такий хутірок, де розташовано всього 11 хат, то у 8-ми з них отримують вашу газету, - усміхаючись, повідомила нам начальник відділення і по сумісництву листоноша Людмила Степанівна Остапчук (на фото). – Понад 20 років я працюю на пошті й бачу - завжди найбільше жителі передплачують саме місцеву пресу. Вдячні ми й нашому славному фермеру Івану Степановичу Конончуку, який сприяє тому, щоб люди читали газету «Трудівник Полісся». Чимало різних видань передплачує він і на своє господарство, і працівникам СФГ.


Ми застали тут на пошті й листонош Наталію Кудінову (обслуговує Клепачі) та Аллу Овсійчук (Шатерники і частково – Малий Скнит), і завбібліотекою Ірину Мархайчук, і пенсіонерку Лідію Басюк (яка розповіла, що її 89-річна мама Віра Прохорівна Сіліщук обов’язково передплачує й читає з великим задоволенням саме «Трудівника Полісся»). Відмітила начальник відділення зв’язку і постійних передплатників газети Галину Іванівну та Любов Василівну Дядюків.
А згодом, коли всі вийшли на вулицю, щоб сфотографуватися для газети, нас чекали приємні побачення ще з Валентиною Синдюковою (дівоче прізвище) із Клепачів та Ганною Левонтюк, колишньою директоркою Будинку культури села Малий Скнит… І зрозуміли, що тепло сердець рятує всіх нас від самотності, а газетне добре слово ніколи не забувається людьми, для яких ми працювали і працюємо. Ось чому й поштарі запевнили нас, що передплату «Трудівника» активно проведуть за будь-яких умов уже в листопаді.
- Це ж тепер залишається єдина газета, в якій можна буде прочитати, чим живе Славутчина! То як нам без неї?! – сказала на прощання Людмила Остапчук. І ми подякували всім працівникам сільської пошти за їхню сумлінну працю.

Варварівка

«Якщо сказати про те, з яким настроєм ми нині працюємо, - обмовилася начальник місцевого відділення зв’язку Оксана Нечипоренко (на фото), - то це буде крик душі. Звичайно, намагаємося і передплату проводити, й усі послуги людям, в міру можливого, надавати. Але спокою в душі немає… З пересторогою чекаємо змін».
Поспілкувавшись із Оксаною Василівною, яка трудиться тут вже 13 років, ми спробували зробити прогноз, як функціонуватиме в селі пересувна пошта. Дійсно, наші люди десятиліттями звикли до листонош, знають і самі поштарі потенційних передплатників тих чи інших видань. А тепер як буде?
Скажімо, передплату на наступний рік ми проведемо. То людям щоразу задля отримання своєї пошти треба буде паспорт пред’являти чи що? – каже начальниця відділення. – Те ж саме з пенсіями. Хто ж супроводжуватиме селом машину «Укрпошти»? Кому і коли вручатимуть пенсії, якщо людини вдома не застануть?
Поки ми розмовляли, до відділення зв’язку під’їхав на велосипеді староста Василь Сергійович Конченко (на фото).


– Подумав, якщо президент на велосипеді їздить, то чому я не можу таке собі дозволити, - сказав іронічно й приєднався до нашого спілкування. Тут же слідом прибула на своєму ровері листоноша Любов Конченко (однофамільців у Варварівці вистачає!).


Ми спільно обговорили можливі труднощі передплати газет на 2022 рік під час реформування «Укрпошти». Прийшли до висновку, що краще було би зробити перехід до пересувної пошти влітку, а не наприкінці року. Та кому болить нині те, що залишиться людям у селі?
«Навіть пошту і ту від нас забирають», - сказала зобиджено Любов Дмитрівна Кончен-ко (на фото) з вулиці Очеретяної, котра завітала до відділення зв’язку з проханням підключити для її мобільного телефону акцію на здешевлення послуг.

У рейді побувала Віра Мальчук, фото автора.