Святе озеро, розташоване у Національного природному парку «Мале Полісся», опинилося в епіцентрі масштабного екологічного лиха. Водойма, фактично перетворюється на пустелю.

Процес обміління водойми фіксувався вже кілька років поспіль, проте останнім часом ситуація набула критичних і незворотних масштабів. Вода відступила від лісової смуги та піщаних пляжів на сотні метрів, повністю оголивши чашу озера.

Як повідомляється на Фейсбук-сторінці «Славута Новини Оголошення», основні причини висихання: кліматичні зміни та тривалі посухи; критичне зниження рівня ґрунтових вод.

Створені в минулому столітті меліоративні системи та осушення боліт навколо «Малого Полісся» порушили гідрологічний баланс.

Зараз стан озера «Святого» викликає тривогу. Чому?

Відбувається масштабне осушення чаші озера. Переважна частина колишнього дна перетворилася на потріскане від спеки торф'яно-мулисте поле. Земля покрилася глибокими розколами, якими можна вільно ходити пішки.

Зникає вода від колишнього величезного озера залишилися лише крихітні ізольовані калюжі, де глибина ледь сягає кількох сантиметрів. Вода у них втратила свою первісну якість, прозорість і м'якість.

Загроза для прибережного лісу: через різке падіння рівня води довкола чаші озера почали масово всихати дерева.

Серед громадськості часто лунають заклики – розпочати штучне відновлення озера. Мовляв, треба загнати на дно важку техніку, розчистити мул та спробувати «пробити» штучно джерела. Однак, наукова спільнота категорично застерігає від подібних радикальних кроків. Адже, існує величезний ризик пошкодити природний «замок» на дні озера, який утримував воду в чаші вище рівня навколишніх низин. Якщо цей шар буде пробито технікою, залишки води за принципом лійки миттєво підуть у нижні сухі піщані горизонти, - і водойма зникне остаточно й назавжди. Екологи констатують: штучно наповнити чи «викопати» Святе озеро наново неможливо.

Святе озеро завжди вважалося особливим об'єктом заповідного фонду України, завдяки своїм природним характеристикам:

воно має льодовикове походження: водойма є свідком давнього зледеніння; сформувалася вона тисячі років тому в прохідній долині між Волинським лесовим плато та Подільською височиною, якою стікали талі льодовикові води;

озера має автономну гідросистему: це повністю замкнута водойма, в яку не впадає і з якої не витікає жодна річка чи струмок. Його наповнення століттями залежало виключно від атмосферних опадів та артезіанських джерел, що б'ють безпосередньо з дна;

тут унікальна флора та фауна: вода в озері завжди була надзвичайно м'якою, чистою та прозорою через відсутність застою та особливу природну фільтрацію. Тут сформувалися рідкісні сфагнові плави (плавучі торф'яні острови). На території пам'ятки зафіксовано понад 67 видів птахів і рідкісні реліктові рослини;

за свідченнями науковців, середня глибина озера становила близько 4 метрів, а максимальна в окремих місцях сягала 9 метрів; посеред водної гладі височів мальовничий острів.